Операція "Арчері"

Операція "Арчері" - кодова назва однією з найбільш відомих рейдових операцій британських командос часів Другої світової війни.

Передумови

Наприкінці 1941 року британське командування дедалі більше уваги приділяло можливості завдавати ударів по німецьких силах безпосередньо на окупованих територіях. Одним із головних інструментів для цього стали спеціально підготовлені рейдові підрозділи, здатні швидко висадитися, атакувати визначені об'єкти та залишити район операції до підходу значних сил противника.

Особливий інтерес для Британії становила Норвегія, яку Німеччина окупувала ще у 1940 році. Завдяки протяжній береговій лінії країна мала важливе значення для німецької військової присутності у Північній Європі. Тут розміщувалися гарнізони, склади, військові об'єкти, судна та інша інфраструктура, необхідна для забезпечення окупаційних сил.

Для чергового рейду Британським військовим керівництвом було обрано район Мелой і південну частину острова Вогсей. Розвідка встановила, що там знаходяться об'єкти, які можна було атакувати з моря, зокрема склади, промислові підприємства та судна. Їхнє знищення мало завдати збитків місцевій інфраструктурі та ускладнити діяльність німецьких сил. Водночас ця операція мала виконувати й ширше завдання, а саме змусити німецьке командування враховувати постійну загрозу британських рейдів уздовж норвезького узбережжя. Для цього планувалося провести раптову висадку значних сил командос за підтримки норвезьких бійців, а також забезпечити їх корабельною артилерією Королівського флоту. Саме поєднання десантної висадки, дій штурмових груп і вогневої підтримки з моря стало основою плану майбутньої операції під кодовою назвою "Арчері".

Хід операції

Для проведення операції британське командування сформувало ударне угруповання чисельністю близько 576 військовослужбовців, основу якого становили командос. До них приєдналися норвезькі добровольці з Norwegian Independent Company 1, підрозділу, який згодом став відомий як "Рота Лінге".

Керівництво наземними силами здійснював підполковник Джон Дернфорд-Слейтер, а норвезький контингент очолював капітан Мартін Лінге. З моря рейдові сили підтримувала корабельна група Королівського флоту на чолі з легким крейсером HMS Kenya. До її складу також входили есмінці HMS Onslow, HMS Oribi, HMS Offa та HMS Chiddingfold. А для висадки додатково командос використовували десантні кораблі.

Задум операції передбачав одночасну атаку на кілька об'єктів у районі Мелоя та Вогсей. Такий підхід мав не дозволити німецькому гарнізону швидко зосередити сили на одному напрямку та забезпечити виконання основних завдань рейду.

На світанку 27 грудня 1941 року британські кораблі наблизилися до узбережжя. Перед висадкою бійців німецькі позиції були обстріляні з корабельних гармат і потім командос розпочали десантування. На більшості напрямків британці діяли швидко, захоплюючи визначені позиції та знищуючи військові об'єкти. Проте в районі Мелоя опір виявився значно сильнішим. Німецький гарнізон вступив у бій, причому серед його особового складу були військовослужбовці, які вже мали бойовий досвід на Східному фронті. Замість короткого бою за населений пункт британські підрозділи були змушені вести запеклі сутички безпосередньо на його вулицях.

Командос поступово просувалися між будівлями, придушуючи осередки опору та захоплюючи важливі позиції. Одним із найбільш напружених епізодів став бій за німецький штаб, розташований у готелі Ulvesund. Саме під час цього бою загинув капітан Мартін Лінге, який був командиром норвезького підрозділу.

Поки основні сили вели бій у Мелої, інші групи виконували завдання зі знищення німецької інфраструктури. Вони підривали промислові об'єкти, склади, запаси пального та боєприпасів і також знищували засоби зв'язку. А британські кораблі знищували судна противника в районі проведення операції.

За даними норвезького видання Store norske leksikon, у ході рейду було знищено кілька німецьких суден. Значну кількість будівель пошкоджено, а понад 20 будівель були повністю знищені.

Після завершення основної частини завдань британське командування розпочало евакуацію. Близько 14:00 підрозділи командос почали залишати район операції та відходити до кораблів. Однак німецьке командування не встигло організувати масштабну контратаку до того, як британські сили завершили посадку на кораблі.

Також варто зазначити, що рейд не обійшовся без втрат. За різними підрахунками, загинули близько 20 учасників операції, ще кілька десятків отримали поранення. А німецькі втрати оцінюються приблизно у 120–150 загиблих, і також близько 98 військовослужбовців були взяті в полон.

Наслідки

Ця операція стала показовим прикладом того, як британські командос могли проводити масштабні рейди на окупованій території, діючи далеко від основних сил противника. У районі Мелоя союзникам вдалося завдати відчутної шкоди німецькій військовій та промисловій інфраструктурі, знищити низку важливих об'єктів і завдати втрат гарнізону.

Проте значення операції не обмежувалося безпосередніми результатами рейду. Серія подібних атак змусило німецьке командування вжити відповідних заходів, щодо наступних можливостей проведення союзниками десантних операцій на норвезькому узбережжі. У результаті Норвегія почала розглядатися як один із потенційних напрямків висадки союзників, що в свою чергу сприяло посиленню її оборони. Німецьке керівництво збільшувало чисельність військ у країні та розгортало додаткові оборонні споруди й укріплення.

Додатковий матеріал взятий з джерел - https://www.royalmarineshistory.com/ та https://warfarehistorynetwork.com/