"Балтієць"

"Балтієць" - радянський самозарядний пістолет.

Історія та конструкція

Самозарядний пістолет під назвою "Балтієць" був створений радянськими інженерами у блокадному Ленінград в першу зиму блокади. У цей період штатний армійський пістолет ТТ почав викликати численні нарікання з боку військовослужбовців. Основна проблема полягала в тому, що за дуже низьких температур механізми зброї могли працювати нестабільно: мастило густішало, а окремі деталі замерзали, що негативно впливало на надійність стрільби.

Проблема була розглянута на одному із засідань бюро Ленінградського обкому ВКП(б). Там було підтримано пропозицію контр-адмірала Юрія Ралля щодо створення більш надійного пістолета, пристосованого до експлуатації у складних кліматичних умовах. Розробку нового зразка доручили фахівцям Ленінградський завод №181, які в надзвичайно складних умовах воєнного часу взялися за реалізацію цього проєкту. Новий пістолет отримав назву "Балтієць" і передбачалося, що ці пістолети можуть використовуватися насамперед офіцерським складом флоту та командним складом гарнізону. Згодом пістолет успішно пройшов випробування і показав непогані результати при низьких температурах, але налагодити серійний випуск в умовах блокади не вдалося. У підсумку за весь час було виготовлено лише близько 14 екземплярів цієї зброї.

Основою конструкції цього пістолета став німецький самозарядний пістолет Walther PP, конструкцію якого адаптували під штатний радянський патрон 7,62×25 мм. Автоматика працювала за принципом віддачі вільного затвора. А ударно-спусковий механізм був куркового типу подвійної дії, що дозволяло вести стрільбу як із попереднім зведенням курка, так і самовзводом.

Маса пістолета становила приблизно 960 г. Додатково на лівому боці затвора знаходився класичний прапорцевий запобіжник. Самі прицільні пристосування складалися з нерухомої мушки та цілика, встановленого у пазі з можливістю внесення бічних поправок. А подача набоїв здійснювалося зі змінних коробчастих магазинів з однорядним розташуванням патронів.