1В18

1В18 - радянська машина управління вогнем артилерії.

ТТХ 1В18

Довжина корпусу: 7.2 м

Ширина: 2.8 м

Висота: 2.6 м

Двигун: ГАЗ-49

Потужність двигуна: 2 х 90 к. с.

Колісна формула: 8 × 8

Запас ходу по шосе: 500 км

Максимальна швидкість руху по шосе: 80 км/год

Максимальна швидкість руху на плаву: 10 км/год

Екіпаж: 5 осіб

Маса: 10.3 т

Історія та конструкція

На початку 1970-х років у Радянському Союзі було розроблено спеціалізовану машину управління артилерійським вогнем під індексом 1В18 (у низці джерел також згадується як 1В18 «Клён-1»). Вона призначалася для забезпечення роботи артилерійських підрозділів польової артилерії на рівні батареї та виконувала функції командно-спостережного пункту. Основним завданням машини було підвищення оперативності управління вогнем, координація дій підрозділів та забезпечення стійкого зв’язку між елементами артилерійської системи.

Завдяки наявності спеціалізованого обладнання вона дозволяла суттєво скоротити час від моменту виявлення цілі до відкриття вогню, що позитивно впливало на ефективність застосування артилерії. На озброєння машина була прийнята в середині 1970-х років і стала складовою частиною радянських комплексів автоматизованого управління артилерією.

Конструктивно 1В18 була створена на базі колісного бронетранспортера БТР-60ПБ, що забезпечувало їй достатню мобільність, прохідність і можливість діяти в бойових порядках механізованих підрозділів. Броньований корпус захищав екіпаж від куль стрілецької зброї та уламків артилерійських боєприпасів.

Екіпаж машини складався з п’яти осіб. У передній частині корпусу, ліворуч по ходу руху, розміщувалося місце механіка-водія, праворуч від нього перебував командир батареї. У відділенні управління були зосереджені основні органи керування машиною та прилади спостереження. А значна частина спеціального обладнання розташовувалася у поворотній башті, з якої штатне озброєння було демонтовано для встановлення апаратури управління. Проте машина також оснащувалася кулеметом ПКМ із боєкомплектом до 600 набоїв. Але основне ж значення мала спеціалізована апаратура: система топогеодезичної прив’язки 1Т121-1, артилерійська бусоль ПАБ-2А, квантовий далекомір ДАК-1, нічний прилад спостереження ННП-21, прилад управління вогнем ПУО-9М, візири ДВ і ВОП та інші технічні засоби. Сукупність цього обладнання дозволяла машині виконувати функції розвідки, визначення координат цілей і підготовки вихідних даних для стрільби в умовах обмеженої видимості та складної обстановки.