ЗСУ-37-2

ЗСУ-37-2 - радянська експериментальна зенітна самохідна установка.

ТТХ ЗСУ-37-2

Довжина корпусу: 6.3 м

Ширина: 3.1 м

Висота: 3.3 м

Екіпаж: 4 особи

Бойова маса: 27,5 т

Двигун: В-105-В

Потужність двигуна: 400 к.с.

Швидкість по шосе: 60 км/год

Запас ходу по шосе: 450 км

Озброєння: 2×37-мм гармати 2А11

Історія та конструкція У період стрімкого розвитку реактивної авіації виникла об’єктивна потреба у створенні нових мобільних зенітних засобів, здатних ефективно діяти у бойових порядках танкових і мотострілецьких підрозділів. З цією метою наприкінці 1950-х років постановою Ради Міністрів СРСР № 426-211 було ініційовано розробку нової самохідної зенітної установки під позначенням ЗСУ-37-2, також відомої як "Енисей".

Проєкт передбачав створення системи з більшою дальністю та висотою ураження порівняно з існуючими установками, а також інтеграцію радіолокаційних засобів для автоматизованого виявлення та супроводу повітряних цілей. А уже в 1960 році було підготовлено перший передсерійний зразок.

Установка була змонтована на гусеничному шасі, створеному на базі СУ-100П, що забезпечувало належну прохідність в польових умовах. Силова установка включала двигун В-105-В потужністю 400 к.с. При бойовій масі близько 27,5 т машина могла розвивати швидкість до 60 км/год.

У башті кругового обертання розміщувалися дві автоматичні гармати калібру 37 мм із сумарним темпом стрільби 1048 пострілів за хвилину. Порівняно з 23-мм системами, установка мала більшу дальність і висоту ураження, а також вищу потужність снаряда, що розширювало її можливості щодо боротьби зі швидкісними цілями. Наявність власної радіолокаційної станції забезпечувала автономний пошук і супровід повітряних об’єктів без необхідності зовнішнього цілевказання, що на той час було важливим технологічним кроком у розвитку самохідних зенітних засобів.

За відкритими даними відомо, що ЗСУ-37-2 розроблялася паралельно з ЗСУ-23-4 "Шилка". Передбачалося, що ЗСУ-23-4 забезпечуватиме прикриття мотострілецьких підрозділів на висотах до 1500 м, тоді як ЗСУ-37-2 мала діяти на висотах до 3000 м у складі ППО танкових дивізій і полків. Але за результатами випробувань і порівняльного аналізу перевагу було надано системі меншого калібру з більшою щільністю вогню — ЗСУ-23-4, яка продемонструвала кращу ефективність. У підсумку ЗСУ-37-2 не була прийнята на озброєння і залишилась дослідним зразком.