2С8 "Ландиш"

2С8 "Ландиш" - 120-мм радянський самохідний міномет.

Історія та конструкція

Наприкінці 1960-х років відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР радянські конструктори розробили новий 120-мм самохідний міномет, який отримав позначення 2С8 "Ландиш". Його створювали для потреб Повітряно-десантних військ, яким були потрібні легкі, мобільні та водночас достатньо потужні артилерійські системи, здатні діяти разом із десантними підрозділами.

Конструктивно сама артилерійська система складалася з гусеничного броньованого шасі та 120-мм міномета. Використання самохідної платформи давало "Ландишу" перевагу над буксируваними мінометами. Машина могла швидко змінювати вогневу позицію та пересуватися разом із десантниками без використання окремого тягача. Крім того, передбачалася можливість її десантування парашутним способом. Сам броньований корпус машини забезпечував захист екіпажу, який мав складатися з чотирьох військовослужбовців.

Що стосується самого міномета, то його конструкція передбачала ствол із противідкотними пристроями та поздовжньо-ковзним поршневим затвором. Для полегшення роботи екіпажу систему оснастили гідропневматичним досилачем, який мав спростити заряджання та сприяти підвищенню темпу стрільби.

Також варто зазначити, що індекс 2С8 в маркуванні  "Ландиша" був закріплений ще за проєктом 120-мм самохідного міномета "Астра", який в свою чергу розроблявся паралельно та призначався для  Сухопутних військ.

У першій половині 1970-х років проєкт 2С8 "Ландиш" пройшов заводські випробування, однак через виявлені недоліки він так і не вийшов за межі стадії дослідного зразка. На озброєння та в серійне виробництво машину не прийняли. Але досвід, отриманий під час її розробки, став частиною подальших робіт зі створення десантної артилерії та зрештою сприяв появі 2С9 "Нона-С".