Іл-28

Іл-28 - радянський реактивний бомбардувальник.

ТТХ Іл-28

Довжина фюзеляжу: 17.65 м

Висота: 6.7 м

Розмах крила: 21.45 м

Екіпаж: 3 особи

Маса порожнього: 12890 кг

Максимальна злітна маса: 23200 кг

Силова установка: 2 × ТРД ВК-1

Крейсерська швидкість: ~ 670 км/год

Максимальна технічна дальність польоту: 2455 км

Практична стеля зі злітною вагою 18400 кг: 12500 м

Історія та конструкція

Радянський реактивний бомбардувальник Іл-28 був розроблений у другій половині 1940-х років у конструкторському бюро імені Сергія Іллюшина. Його створення розпочалося в період, коли стало очевидно, що поршнева бомбардувальна авіація поступово втрачає свою ефективність і потребує заміни на більш швидкісні та технологічно досконалі реактивні літаки. Головним завданням проєкту було створення фронтового бомбардувальника, здатного діяти в умовах насиченої протиповітряної оборони, зберігаючи при цьому значне бойове навантаження.

Перший політ передсерійного прототипу Іл-28 відбувся у 1948 році, а вже на початку 1950-х років літак був прийнятий на озброєння Військово-повітряних сил СРСР. Завдяки відносній конструктивній простоті, високій надійності та добрим льотно-технічним характеристикам машина швидко була запущена в серійне виробництво. Іл-28 став першим у Радянському Союзі серійним бомбардувальником з турбореактивними двигунами та відіграв важливу роль у формуванні післявоєнної фронтової авіації.

Первісно Іл-28 розроблявся як фронтовий бомбардувальник і носій тактичної ядерної зброї, однак у процесі експлуатації його також активно використовували як розвідувальний літак, платформу для радіоелектронної боротьби та буксирувальник повітряних мішеней. За весь період серійного виробництва було випущено понад 6 600 літаків Іл-28 та його модифікацій. Окрім СРСР, вони перебували на озброєнні багатьох держав, зокрема Болгарії, Іраку, Куби, Албанії, Алжиру та низки інших країн, і брали участь у численних локальних конфліктах другої половини ХХ століття.

Конструктивно Іл-28 був виконаний за класичною для свого часу схемою середньоплана зі стрілоподібним крилом і двома турбореактивними двигунами ВК-1, розміщеними в мотогондолах під крилом. Екіпаж складався з трьох осіб — льотчика, штурмана та стрільця-радиста. Кабіна була герметичною, що забезпечувало можливість польотів на великих висотах без використання кисневих масок. Важливою особливістю літака було бронювання робочих місць екіпажу, а також наявність дубльованих систем керування, що позитивно впливало на його живучість. А шасі було триопорне, з повітряно-масляною амортизацією.

Іл-28 вирізнявся високими для свого часу льотними характеристиками. Максимальна швидкість перевищувала 900 км/год, практична дальність польоту становила близько 2 450 км, а практична стеля — понад 12 000 м. Такі показники дозволяли ефективно застосовувати літак для ураження цілей у тактичній та оперативній глибині оборони противника.

Озброєння Іл-28 включало широкий спектр фугасних та уламкових авіаційних боєприпасів. Максимальне бойове навантаження сягало 3 тонн і могло включати 12 бомб 50 або 100 кг, 8 бомб ФАБ-250М-46, 4 ФАБ-500М-46, одну ФАБ-1500М-46 або одну ФАБ-3000М-46. Для самооборони літак оснащувався чотирма 23-мм гарматами НР-23: дві були встановлені в носовій частині фюзеляжу, а ще дві — у рухомій хвостовій оборонній установці, що значно підвищувало його захищеність від атак винищувачів з задньої півсфери.