.png)
Які типи БПЛА використовує противник на фронті
На сьогодні безпілотні літальні апарати стали одним із ключових елементів російсько-української війни. Російські війська використовують їх для повітряної розвідки, коригування артилерійського вогню, ураження особового складу й техніки, виявлення засобів протиповітряної оборони, доставки боєприпасів і завдання ударів на значну глибину. Крім того, масоване застосування ударних безпілотників створює додаткове навантаження на українську систему ППО, змушуючи її одночасно реагувати на різні типи повітряних загроз.
За роки повномасштабної війни російські сили суттєво розширили номенклатуру безпілотних систем. Якщо на початковому етапі значну роль відігравали саме розвідувальні апарати, то згодом сформувалася багаторівнева система, у якій різні типи БПЛА виконують окремі завдання та доповнюють один одного. За призначенням їх можна поділити на кілька основних категорій.
Однією з найважливіших категорій залишаються розвідувальні безпілотники. Їхнє головне завдання це виявлення позицій українських військ, артилерії, бронетехніки, засобів ППО, систем радіоелектронної боротьби та інших важливих об’єктів. Отримані дані можуть передаватися командуванню, артилерійським підрозділам або операторам ударних безпілотників для подальшого їх використання.
Одним із найвідоміших представників цієї категорії являється Орлан-10. Це розвідувальний БПЛА літакового типу з розмахом крил близько 3,1 м, максимальною злітною масою до 18 кг і тривалістю польоту до 16 годин. Заявлена дальність польоту становить близько 600 км, однак дальність зв’язку з наземною станцією керування є меншою та залежить від конфігурації обладнання. Апарат використовується для спостереження, коригування артилерійського вогню та оцінювання результатів ударів. Його здатність тривалий час перебувати в повітрі дозволяє підтримувати спостереження за визначеними районами фронту. На озброєнні російських сил Орлан-10 перебуває з початку 2010-х років. А на його сонові розробляли інші апарати, зокрема Орлан-30 та Орлан-50.
Ще одним важливим напрямом є безпілотники сімейства ZALA. Російські війська використовують різні моделі цієї компанії для повітряної розвідки та спостереження, зокрема ZALA Z-16 (421-16E), яка має розмах крил близько 2,8 м, тривалість польоту понад 4 години та заявлену дальність зв’язку понад 75 км. Більші моделі, наприклад ZALA Z-16-5G, можуть перебувати в повітрі до 12 годин і підтримувати зв’язок на відстані до 150 км за заявленими характеристиками. Такі апарати можуть оснащуватися оптико-електронними засобами спостереження та використовуватися для пошуку цілей, передавання координат і контролю результатів ураження.
До цієї ж категорії також належать безпілотники сімейства SuperCam, зокрема SuperCam S350. Цей електричний апарат має розмах крил близько 3,2 м, максимальну тривалість польоту до 4,5 години та заявлену дальність польоту до 240 км. Дальність радіозв’язку залежить від конфігурації системи й умов застосування, а у відкритих характеристиках наводяться значення приблизно 70–100 км. SuperCam може використовуватися для повітряного спостереження, фотографування місцевості та передавання відео з району розвідки.
На сьогодні розвідувальні БПЛА фактично виконують роль очей російських підрозділів. Їхнє головне завдання полягає не в безпосередньому ураженні цілі, а в отриманні та передаванні інформації.
Наступною важливою категорією є баражуючі боєприпаси. Це безпілотні системи, здатні певний час перебувати в районі пошуку, виявляти ціль і атакувати її шляхом ураження бойовою частиною. Одним із найвідоміших російських зразків цього класу є ZALA Lancet, зокрема варіант "Изделие-51". За відкритими даними, він має електричний двигун, швидкість близько 80 км/год, тривалість польоту до 40 хвилин і бойову частину масою близько 5 кг. Заявлена дальність зв’язку становить до 50 км, але фактичні параметри залежать від модифікації та умов використання.
"Ланцети" призначені для ураження важливих військових цілей, серед яких артилерійські системи, бронетехніка, засоби протиповітряної оборони, радіолокаційні станції та інше озброєння. Російська сторона регулярно повідомляє про застосування цих боєприпасів на різних ділянках фронту, а українські джерела також фіксують їх використання проти військової техніки.
Також важливою особливістю є взаємодія баражуючих боєприпасів із розвідувальними БПЛА. Спочатку розвідувальний апарат виявляє ціль і передає інформацію, після чого до її ураження може залучатися ударний безпілотник. У такий спосіб формується послідовність "виявлення — передавання інформації — ураження — оцінювання результату".
Наступною категорією варто виділити FPV-дрони, які стали одним із наймасовіших засобів безпосереднього ураження на фронті. Російські війська використовують їх для атак на особовий склад, автомобільну та броньовану техніку, вогневі позиції, укриття й інші об’єкти. Зазвичай такі апарати мають компактну мультироторну конструкцію, а оператор керує польотом за відеозображенням із бортової камери.
Однією з переваг FPV є відносно низька вартість порівняно з багатьма іншими ударними системами, а також можливість швидко адаптувати конструкцію до конкретних умов застосування. На сьогодні російські виробники й військові підрозділи налагодили масове виробництво таких апаратів та їхніх компонентів, зокрема рам, двигунів, систем керування й відеопередавання.
Окремим напрямом стало застосування FPV-дронів з оптоволоконним каналом керування. На відміну від апаратів, які використовують радіоканал, вони передають команди через тонкий оптоволоконний кабель, що розмотується під час польоту. Це суттєво зменшує залежність від радіозв’язку й ускладнює протидію традиційними засобами радіоелектронної боротьби. Водночас такі системи мають власні обмеження, зокрема додаткову масу кабелю та ризик його пошкодження.
Останнім часом FPV-дрони використовують не лише як одноразові ударні апарати. В окремих випадках їх пристосовують для перехоплення інших безпілотників, спостереження або виконання допоміжних завдань у ближній тактичній зоні. Вони також можуть діяти у взаємодії з розвідувальними БПЛА, які допомагають виявляти цілі та передавати інформацію операторам.
Ще одним класом є безпілотники сімейства "Молнія", зокрема ударні апарати літакового типу "Молнія-1" і "Молнія-2", а також їх розвідувальні варіанти. Ці безпілотники вирізняються порівняно простою конструкцією та використанням доступних матеріалів, що сприяє зниженню вартості виробництва.
Російські війська застосовують такі апарати для атак на військову техніку, позиції та інфраструктуру, а також для ударів по об’єктах у прифронтових районах. Водночас сімейство "Молнія" не обмежується ударними моделями. Істує також і розвідувальний варіант, який використовують для спостереження й передавання інформації.
Окрему категорію також становлять далекобійні ударні безпілотники типу "Герань", створені на базі конструктивних рішень іранських літальних апаратів сімейства Shahed. Найвідомішими є "Герань-2" (Shahed-136) та "Герань-1" (Shahed-131). На відміну від більшості тактичних БПЛА, "Герані" застосовуються не лише поблизу лінії фронту, а й для ударів по об’єктах у глибокому тилу України. Вони можуть використовуватися проти енергетичної інфраструктури, промислових об’єктів, логістичних вузлів та інших цілей. Значна дальність польоту дає змогу запускати їх із віддалених районів, а відносно невисока швидкість порівняно з крилатими ракетами компенсується можливістю масованого застосування.
Упродовж 2025–2026 років використання таких безпілотників стало дедалі інтенсивнішим. Росія продовжила розширювати виробництво, змінювати конструкцію апаратів і вдосконалювати окремі елементи навігації та керування. У результаті "Герань" стала одним із ключових засобів далекобійних повітряних атак, які росія здійснює проти України.
Станом на 2026 рік російська сторона продовжує розвивати сімейство далекобійних ударних БПЛА. На сьогодні противник налагодив серійне виробництво нових варіантів з реактивними силовими установками.
І ще одним важливим класом є безпілотники, основним завданням яких є не безпосереднє ураження цілі, а відволікання української ППО та перевантаження системи протиповітряної оборони.
До цієї категорії належить, зокрема, апарати типу "Гербера". Це відносно дешевий безпілотник, який може виконувати роль хибної цілі, а в окремих випадках використовуватися для розвідки або як платформа для передавання сигналу. За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, розмах крил цього апарата становить близько 2,5 м, максимальна злітна маса до 18 кг, швидкість до 160 км/год, а заявлена дальність польоту може сягати 600 км.
Противник застосовує "Гербери" разом із далекобійними ударними БПЛА, збільшуючи тим самим загальну кількість повітряних об’єктів під час комбінованої атаки. Частина таких апаратів використовується як хибні цілі, тоді як інші можуть мати розвідувальне обладнання або виконувати допоміжні функції. Крім того, безпілотники можуть використовуватися як ретранслятори зв’язку. У такому режимі апарат допомагає передавати сигнал між наземним оператором та іншим БПЛА, коли прямий канал зв’язку недостатній через відстань або особливості рельєфу.
Підсумовуючи, можна зазначити, що на сьогодні противник розвиває багаторівневу систему застосування безпілотників, у якій різні апарати виконують взаємопов’язані завдання. Одні засоби виявляють цілі та передають інформацію, інші завдають ударів, а додаткові безпілотники забезпечують спостереження, ретрансляцію сигналу або відволікання засобів ППО.
Коментарі