Термобаричний боєприпас

Термобаричний боєприпас - це особливий тип боєприпасів об'ємного вибуху, уражаюча дія якого ґрунтується на створенні хмари паливно-повітряної суміші та її подальшому підриві.

Ідея використання паливно-повітряної суміші як засобу ураження виникла ще після завершення Другої світової війни. Військові конструктори різних країн шукали нові способи підвищення ефективності боєприпасів проти укріплених позицій та живої сили противника. Найактивніші дослідження в цьому напрямку розгорнулися у 1960-х роках у США та Радянському Союзі. Метою було створення боєприпасу, який міг би ефективно знищувати противника не лише на відкритій місцевості, а й у бліндажах, печерах, траншеях, бункерах та інших захищених укриттях.

Першими застосували такі боєприпаси американські війська під час війни у В'єтнамі. Спочатку паливно-повітряні заряди використовувалися для швидкого розчищення густих джунглів і створення майданчиків для посадки вертольотів. Однак незабаром військові оцінили їхню високу руйнівну силу, після чого вони почали використовуватися і для ураження живої сили противника, який перебував у природних або штучних укриттях.

Протягом наступних десятиліть технологія постійно вдосконалювалася. На зміну першим паливно-повітряним боєприпасам прийшли сучасні термобаричні заряди, які відзначаються компактнішими розмірами, стабільнішою роботою та значно більшою ефективністю. Нині вони широко використовуються у складі реактивних систем залпового вогню, авіаційних бомб, артилерійських боєприпасів, ручних гранатометів, протитанкових ракетних комплексів і навіть ударних безпілотних літальних апаратів.

Головною особливістю термобаричних боєприпасів є принцип їхньої роботи. Якщо у звичайних фугасних боєприпасах енергія вибуху утворюється виключно за рахунок детонації вибухової речовини, то термобаричний заряд додатково використовує кисень із навколишнього повітря. Завдяки цьому вибух має значно вищу температуру, довшу тривалість дії та потужнішу ударну хвилю. Саме ці властивості роблять термобаричні боєприпаси одними з найефективніших неядерних засобів ураження.

Принцип їхньої дії складається з двох послідовних етапів. Після досягнення цілі спрацьовує первинний заряд, який розпилює спеціальну горючу речовину у вигляді аерозольної хмари. За короткий проміжок часу ця речовина змішується з атмосферним повітрям, утворюючи паливно-повітряну суміш необхідної концентрації. Через частки секунди другий заряд підпалює сформовану хмару, внаслідок чого відбувається її надзвичайно швидке згоряння. Це супроводжується утворенням високотемпературної області, температура в якій може досягати кількох тисяч градусів Цельсія, а також виникненням потужної ударної хвилі, що зберігає свою дію довше, ніж при вибуху звичайного фугасного боєприпасу.

Найкращі результати термобаричні боєприпаси демонструють під час ураження цілей, що знаходяться у закритих приміщеннях, бункерах, печерах, тунелях або фортифікаційних спорудах. У таких умовах ударна хвиля багаторазово відбивається від стін і перекриттів, значно посилюючи руйнівний ефект. Крім того, гарячі гази та надлишковий тиск здатні проникати у важкодоступні місця, де звичайні осколково-фугасні боєприпаси часто виявляються менш ефективними. На відкритій місцевості термобаричні заряди також залишаються дуже потужною зброєю, хоча їхня ефективність дещо знижується через вільне поширення ударної хвилі.

Попри значну бойову ефективність, термобаричні боєприпаси мають і певні обмеження. Їхня дія безпосередньо залежить від наявності достатньої кількості атмосферного кисню, тому вони значно менш ефективні під водою, на великих висотах або в умовах, де неможливо сформувати паливно-повітряну суміш необхідної концентрації. Також негативний вплив можуть мати сильний вітер, дощ чи інші несприятливі погодні явища, які здатні розсіяти аерозольну хмару ще до моменту її займання, що суттєво знижує потужність вибуху.

Додатковий матеріал взятий з джерела - https://www.nbcnews.com/ та https://armyinform.com.ua/