РПГ-40

РПГ-40 - радянська протитанкова граната.

ТТХ РПГ-40

Довжина: 213 мм

Діаметр: 95 мм

Маса: 1200 г

Маса вибухвової речовини: 760 г

Історія та конструкція

На початку 1940 року в конструкторському бюро ГСКБ-30 радянський інженер-конструктор Михайло Пузирьов спроєктував нову ручну протитанкову гранату. Вона отримала назву РПГ-40 (ручная противотанковая граната образца 1940 года) та успішно пройшла полігонні випробування але до початку війни налагодити повноцінне серійне виробництво не встигли через організаційні і виробничі труднощі.

Після початку бойових дій ситуація різко змінилася. У липні 1941 року Головне артилерійське управління РСЧА ухвалило рішення про якнайшвидше розгортання масового виробництва цієї гранати. З огляду на гостру потребу фронту у простих і доступних протитанкових засобах, її виготовлення організували на кількох підприємствах, зокрема й на заводах місцевої промисловості, які раніше не спеціалізувалися на виробництві озброєння. Завдяки відносній простоті конструкції та використанню доступних матеріалів виробництво вдалося швидко налагодити, і гранати почали надходити до військ у значних кількостях.

Протягом перших років війни РПГ-40 активно застосовувалася радянською піхотою як один із основних засобів боротьби з бронетехнікою противника на близьких дистанціях. Водночас розвиток німецьких танків і поступове збільшення товщини їхньої броні з часом знизили ефективність цієї гранати. Саме тому у 1943 році була створена більш досконала кумулятивна граната РПГ‑43, яка мала значно вищу бронепробивну здатність і стала доповненням до вже наявних протитанкових засобів піхоти.

Сама граната РПГ-40 призначалася передусім для ураження легкої бронетехніки противника - бронеавтомобілів, бронетранспортерів та легких танків із товщиною броні приблизно 20–25 мм. Окрім безпосереднього пробиття броні, її також використовували для пошкодження гусениць танків, що дозволяло знерухомити бойову машину. У певних ситуаціях гранату застосовували й для руйнування польових укріплень або інших інженерних споруд, де її фугасна дія могла бути достатньо ефективною.

Загальна довжина гранати становила близько 213 мм, а маса приблизно 1,2 кг, із яких близько 760 г припадало на вибухову речовину. І вона оснащувалася ударним детонатором миттєвої дії, що забезпечував підрив під час контакту з твердою перешкодою.