.png)
ПРО А-35
ПРО А-35 - перша радянська система стратегічної протиракетної оборони.
На тлі Холодної війни, коли Сполучені Штати та Радянський Союз активно нарощували ядерні арсенали й удосконалювали засоби доставки ядерної зброї, у 1958 році радянські інженери розпочали розроблення масштабного проєкту стратегічної протиракетної оборони під позначенням А-35. Ця система призначалася для захисту Москви від ударів балістичними, зокрема міжконтинентальними, ракетами та стала одним із ключових радянських проєктів у цій галузі.
А-35 являла собою складний багатокомпонентний комплекс, до складу якого входили засоби виявлення балістичних цілей, радіолокаційні станції супроводу, командно-обчислювальні центри та пускові установки. Усі ці елементи мали функціонувати як єдина система, забезпечуючи безперервний обмін інформацією та координацію дій під час перехоплення ворожих ракет.
Робота комплексу передбачала послідовне виконання кількох основних завдань: виявлення цілі, визначення її траєкторії, розрахунок параметрів перехоплення та запуск ракети. Через надзвичайно високу швидкість балістичних цілей і обмежений час на реагування значну частину обчислень та операцій управління необхідно було автоматизувати. А одну із важливих ролей у функціонуванні А-35 відігравали радіолокаційні станції сімейства "Дунай", призначені для виявлення та супроводу балістичних ракет. Інформація, отримана від радіолокаційних засобів, передавалася до командних пунктів, де оброблялася для оцінювання загрози та визначення подальших дій системи.
Саме будівництво об'єктів А-35 розпочалося у 1962 році в Московському регіоні СРСР. Інфраструктуру розміщували формуючи мережу радіолокаційних станцій, командних пунктів і пускових комплексів. Центральний командний пункт розташовувався поблизу Акулова, приблизно за 70 км від центру москви. Пускові комплекси розмістили в різних районах Московської області, зокрема поблизу Клина, Загорська, Наро-Фомінська та Нудолі. Таке розташування мало забезпечувати ефективне виявлення балістичних цілей, координацію роботи всіх компонентів комплексу та організацію перехоплення ракет, що загрожували столиці. А вже у 1971 році А-35 пройшла державні випробування, після чого розпочався процес її введення в експлуатацію. У 1972 році система досягла початкової оперативної готовності, а протягом наступних років тривали розгортання та вдосконалення її окремих компонентів.
Основним засобом перехоплення в системі були протиракета А-350Ж, відома в класифікації НАТО як ABM-1 Galosh. Вона призначалася для знищення балістичних ракет на великих висотах і була одним із ключових елементів оборони москви. А-350Ж оснащувалася ядерною бойовою частиною. Це рішення пояснювалося складністю точного ураження невеликої та надзвичайно швидкої цілі звичайним боєзарядом з огляду на технологічні можливості того часу. Ядерний вибух мав забезпечити знищення або виведення з ладу бойового блока ракети в зоні перехоплення. Водночас використання ядерних бойових частин мало й суттєві недоліки: електромагнітні ефекти та інші наслідки вибуху могли створювати перешкоди для радіолокаційних засобів і ускладнювати подальше виявлення та супровід цілей.
У міру розвитку ракетних технологій початкові можливості А-35 дедалі менше відповідали новим вимогам. Особливу проблему становила поява міжконтинентальних балістичних ракет із кількома бойовими блоками, а також удосконалення засобів подолання протиракетної оборони. Саме через це радянські спеціалісти модернізували систему та обладнали її удосконаленими засобами управління та перехоплення. Новий варіант отримав назву А-35М. Модернізація мала поліпшити здатність системи протидіяти новим загрозам, хоча повністю усунути обмеження, зумовлені технологічним рівнем того часу, не вдалося. А вже подальшим наступником системи А-35 стала система під маркуванням А-135, розроблена з урахуванням досвіду попередньої системи. Вона отримала вдосконалені радіолокаційні засоби, оновлені командно-обчислювальні компоненти та нові типи протиракет. Перехід до А-135 став наступним етапом розвитку стратегічної протиракетної оборони москви та поступової заміни системи попереднього покоління.
Коментарі