Операція "Ауфмарш 25"

Операція "Ауфмарш 25" - німецька військова операція спрямована на вторгнення до Югославії навесні 1941 року.

Передумови

У 1939 році Королівство Югославія офіційно дотримувалося політики збройного нейтралітету, намагаючись уникнути втягування у війну та балансуючи між країнами Осі та західними державами. Водночас Югославія підтримувала економічні й торговельні відносини з Німеччиною, які носили суто прагматичний характер і не передбачали політичного чи військового союзу.

На початку 1941 року німецьке командування, готуючи кампанію проти СРСР, розглядало Балкани як стратегічно важливий регіон. Ця територія слугувала ключовим тилом і комунікаційним коридором перед масштабною війною з СРСР, а також зоною впливу, де Берлін прагнув забезпечити політичну лояльність.

28 листопада 1940 року німецьке керівництво запропонувало Югославії підписати пакт про ненапад, а 25 березня 1941 року прем'єр-міністр Югославії Д. Цвєткович підписав у Відні протокол про вступ країни до Троїстого пакту. Новину про це населення зустріло негативно: у столиці почалися масові мітинги та демонстрації під гаслами "Боље рат него пакт!" і "Боље гроб него роб!".

Фото з протестів 26 березня 1941 року

Підписання пакту викликало масштабні протести, які ввечері 26 березня переросли в переворот, у результаті якого проосівський уряд було усунуто. На вулицях Белграда, Любляни, Крагуєваца, Чачака та Лесковаца відбувалися багатотисячні демонстрації, а в чотирьохсоттисячному Белграді в протестах взяли участь понад 80 тисяч осіб. Протестувальники атакували німецьке інформаційне бюро, розбили вікна, підпалили приміщення та кілька нацистських прапорів.

Хоча формально Югославія не розірвала угоди з державами Осі, для німецького керівництва переворот став сигналом серйозної загрози. Він поставив Берлін перед необхідністю реагування, оскільки зміна політичної влади та курсу Югославії створювала загрозу стабільності на Балканах і могла вплинути на стратегічні плани Німеччини напередодні війни з СРСР. У відповідь Адольф Гітлер терміново ухвалив рішення про військове втручання. Уже 27 березня 1941 року було віддано наказ про підготовку операції під кодовою назвою "Ауфмарш 25", метою якої було швидке й рішуче захоплення Югославії як військово-політичного чинника.

Сили сторін Для виконання операції "Ауфмарш 25" німецьке вищe військове командування зосередило на Балканах значне угруповання сил. Основу наступальних військ складав Вермахт, підтриманий союзними контингентами з Угорщини, Італії та інших держав Осі. За різними оцінками, загальна чисельність сил становила від 680 до 750 тисяч осіб. А збройні сили Югославії на момент вторгнення перебували у стані мобілізації, проте не встигли повністю розгорнути війська. Фактично боєздатними на початок операції були приблизно 700–850 тисяч військовослужбовців.

Хід операції

Операція "Ауфмарш 25" у різних джерелах також відома як "Квітнева війна", "Операція 25", "Директива 25" або "Операція Переконання". Вона була розпочата 6 квітня 1941 року масованим авіанальотом: понад 150 німецьких бомбардувальників за підтримки щільного прикриття винищувачів атакували Белград, головний центр управління країною, де зосереджувалися найважливіші державні установи та військові штаби. Югославська авіація намагалася чинити опір, збивши два німецькі літаки, але при цьому втратила близько 20 машин у повітрі та ще 44 на аеродромах.

Карта вторгнення до Югославії

Напад на Югославію здійснювався одночасно з декількох напрямків: із територій Італії, Угорщини, Румунії, Болгарії, анексованої Італією Албанії, а також безпосередньо з території Австрії. Ця багатостороння атака дозволила німцям швидко створити тиск на різні регіони країни та ускладнити оборону.

З початком бойових дій італійський флот запровадив морську блокаду узбережжя Югославії, що ще більше обмежило можливості оборони. Югославська армія на початок війни не встигла підготуватися та висунути війська на вихідні позиції, а Генеральний штаб уже з перших годин конфлікту фактично втратив контроль над підлеглими підрозділами. Загальна мобілізація була оголошена лише на другий день війни, що суттєво уповільнило здатність до організованого опору.

Італійські солдати входять до Югославії

Протягом кількох діб столиця піддавалася інтенсивним бомбардуванням. Удари німецьких літаків зруйнували урядові будівлі, військові штаби, вузли зв’язку, електростанції та значну частину житлових кварталів. Бомбардування переслідувало не лише військові цілі, а й психологічні: деморалізувати населення, дезорганізувати управління державою та паралізувати армію.

Югославська армія, попри чисельність, виявилася неготовою до такого типу війни: мобілізація не була завершена, значна частина техніки застаріла, а підрозділи часто діяли ізольовано один від одного. Ситуацію погіршували внутрішні проблеми країни: багатонаціональний склад армії, міжетнічна напруженість та політичні суперечності призводили до падіння дисципліни, дезертирства та навіть відмови окремих частин виконувати накази. На багатьох напрямках оборона фактично руйнувалася без серйозного опору, що дозволяло німцям швидко просуватися вглиб території. Вже в перші 5–7 днів кампанії значні частини югославської армії опинилися в оточенні або були відрізані від шляхів відступу.

Танки PzKpfw III. під час операції "Ауфмарш 25"

12 квітня німецькі війська вступили до Белграда. Опір у столиці був мінімальним, центральні органи влади фактично перестали функціонувати, а залишки командування не мали можливості координувати дії. За таких умов подальший опір втратив сенс, і 17 квітня представники югославської армії підписали акт беззастережної капітуляції, що ознаменувало швидкий кінець кампанії та повну окупацію країни силами Осі.

Підсумки

Операція "Ауфмарш 25" стала однією з рекордно швидких і відносно малокровних кампаній Другої світової війни. Протягом усього часу бойових дій німецькі війська зазнали мінімальних втрат: загинуло 151 солдат, 15 зникли безвісти, а поранення отримали 392 особи. Югославська сторона зазнала значно більших втрат: близько 5 000 військовослужбовців було вбито, а ще приблизно 340 000 здалися в полон.

Югославська піхота здається в полон

Кампанія тривала всього одинадцять днів, що робить її однією з найкоротших і найшвидших поразок регулярної державної армії в Європі під час Другої світової війни. Унаслідок цього Королівство Югославія фактично перестало існувати як незалежна держава, а її територія була розділена між державами Осі. Північна частина Словенії була включена до складу Німеччини, південна Словенія та Далмація відійшли Італії, Воєводина (Бачка), Меджимур’є та північно-західна частина Словенії були приєднані до Угорщини, більша частина Македонії та східні райони Сербії відійшли Болгарії, Косово і Метохія, західні райони Македонії та східні райони Чорногорії були включені до складу Албанії під контролем Італії.