Об'єкт 934 "Судья"

Об'єкт 934 "Судья" - радянський плаваючий танк.

Історія та конструкція

Наприкінці 1960-х років за дорученням Міністерства оборони СРСР фахівці Волгоградського тракторного заводу розпочали проєктування нового плаваючого танка. Машина призначалася насамперед для повітряно-десантних військ і мала поєднати високу мобільність, плавучість, можливість повітряного десантування та потужне озброєння, здатне протистояти сучасній бронетехніці. Новий танк розглядався як перспективна заміна застарілих ПТ-76. А перший дослідний зразок представили у 1971 році під позначенням Об'єкт 934"Судья".

Данний танк отримав класичне компонування. У передній частині корпусу розташовувалося відділення управління, у центральній бойове, а в кормовій моторно-трансмісійне. Механік-водій знаходився в передній частині корпусу, тоді як командир і навідник розміщувалися у башті.

Однією з головних особливостей машини стало широке застосування алюмінієвих броньових сплавів. Їх використання дозволило суттєво знизити масу конструкції, зберігши при цьому певний рівень броньового захисту. Водночас бронювання залишалося відносно легким, оскільки основний акцент при створенні танка робився на мобільності та вогневій потужності, а не на захисті від важких протитанкових засобів. За наявними даними, бойова маса остаточного варіанта становила близько 17,5 тонни, хоча на ранніх етапах проєктування планувалося обмежити її приблизно 15 тоннами.

Сама силова установка танка складалася з дизельного двигуна 2В-06 потужністю близько 400 к.с. Завдяки високій питомій потужності танк міг розвивати на шосе максимальну швидкість приблизно 70 км/год. Запас ходу складав близько 600–700 км. А також він міг долати долати водні перешкоди вплав. Максимальна швидкість на воді становила близько 10–12 км/год.

Також варта зазначити, що Об'єкт 934 "Судья" мав можливість повітряного десантування. Конструкція танка передбачала транспортування важкими військово-транспортними літаками та подальше десантування. Для перевезення танка передбачалося використання літаків Ан-22 та Іл-76, що відповідало концепції створення мобільної бронетехніки для ВДВ.

Основним озброєнням танка стала 100-мм нарізна гармата, боєкомплект якої становив близько 40 пострілів. Додатково машина оснащувалася спареним 7,62-мм кулеметом ПКТ. Однак, попри перспективність конструкції, програма "Судья" з часом поступово втрачала актуальність. Розробка затягнулася, а вимоги до перспективної бронетехніки радянських Сухопутних військ і ВДВ продовжували змінюватися. Загалом було виготовлено три дослідні машини, однак до цього часу в СРСР уже активно розроблялася нова бойова машина, відома як Об'єкт 688, яка згодом стала основою для БМП-3. І у результаті подальша розробка плаваючого танка втратила пріоритет, а вже в 1980 році було прийнято рішення припинити дослідно-конструкторські роботи за програмою Об'єкта 934.