Люди. Симон Візенталь

Симон Візенталь народився 31 грудня 1908 року в єврейській родині в Бучачі, яка на той час входив до складу Австро-Угорщини, а сьогодні це Тернопільська область України.

З дитинства Візенталь цікавився архітектурою. Однак через антисемітські настрої йому не вдалося вступити до Львівського університету, тому він поїхав до Праги, де навчався в Технічному університеті. У 1932 році він завершив навчання, повернувся до Галичини, а в 1936 році одружився з Цилею Мюллер, з якою знався ще з дитинства. Подружжя оселилося у Львові, де Візенталь відкрив власне архітектурне бюро.

Однак його життя кардинально змінилося після початку Другої світової війни. Після окупації Польщі нацистською Німеччиною Візенталь та його родина опинилися під владою нацистів. У 1941 році його ув'язнили в Янівському концтаборі у Львові. Візенталю вдалося уникнути найважчої фізичної роботи завдяки професійним навичкам. Він займався малюванням і оформленням різних матеріалів, що було значно менш виснажливим, ніж важка праця на будівництві чи в каменоломнях. Це допомогло йому певною мірою зберегти здоров'я.

Але в подальші роки війни Візенталя переводили з одного табору до іншого. Він побував, зокрема, у Плашуві, Аушвіці, Ґросс-Розені, Бухенвальді та Маутхаузені. У багатьох місцях його професійні навички знову ставали в пригоді, однак умови утримання залишалися надзвичайно важкими.

Більшість його друзів і родичів загинули. Серед загиблих була і його мати. Водночас Візенталь тривалий час не знав, що сталося з його дружиною. Сам він вижив, але втрата близьких та пережите в концтаборах назавжди змінили його життя.

Вже 5 травня 1945 року американські війська звільнили концтабір Маутхаузен. На той момент Візенталь перебував у дуже важкому фізичному стані, але поступово зміг відновитися. Після звільнення для нього почався новий етап життя — він вирішив не лише розповідати про пережите, а й допомагати встановлювати особи нацистських злочинців.

Після Другої світової війни Візенталь оселився в Австрії, де спрямував свої зусилля на пошук нацистських злочинців, які в той чи інший спосіб змогли уникнути покарання, не пройшли денацифікацію й переховувалися в Европі або, здебільшого, в країнах Південної Америки. Він почав співпрацювати із Секцією військових злочинів армії США, де допомагав збирати документи, свідчення та іншу інформацію про злочини нацистського режиму. Та майже одразу він налагодив близькі стосунки з державою Ізраїль і співпрацював з її спецслужбою Моссад. 

У 1947 році він заснував у Лінці Єврейський історичний документаційний центр. Його метою було збирати та систематизувати інформацію про нацистських злочинців, яким вдалося уникнути покарання. Візенталь розшукував документи, спілкувався зі свідками та передавав зібрані матеріали слідчим.

Ця робота була особливо складною, оскільки після війни багато злочинців змінили імена, втекли до інших країн або повернулися до звичайного життя. Крім того, з початком холодної війни переслідування нацистських злочинців для деяких держав поступово втрачало колишній пріоритет. Але Візенталь продовжував наголошувати на необхідності притягнення таких людей до відповідальності.

Однією з найвідоміших справ, з якою пов'язують діяльність Візенталя, стала справа Адольфа Айхмана. Він був одним із ключових організаторів нацистської політики масового знищення євреїв. Після війни Айхману вдалося втекти до Аргентини та жити там під вигаданим ім'ям.

Адольф Айхман

Візенталь протягом років збирав інформацію про можливе місцезнаходження Айхмана та передавав її до Моссаду. Згодом Айхмана захопили та доставили до Ізраїлю де після суду він був страчений. Важливо зазначити, що Візенталь не був співробітником ізраїльської спецслужби і безпосередньо участі в операції із захоплення Айхмана не брав. Його роль полягала у зборі та передачі інформації.

Візенталь також допомагав встановлювати місцезнаходження інших нацистських злочинців. Серед них був Франц Штангль — комендант таборів смерті Собібор і Треблінка. Його знайшли в Бразилії, після чого екстрадували до Західної Німеччини, де у 1970 році засудили до довічного ув'язнення.

Франц Штангль

Ще однією відомою справою став розшук Карла Зільбербауера — офіцера гестапо, який брав участь в арешті Анни Франк та її родини. У 1963 році Візенталь встановив, що після війни Зільбербауер жив в Австрії та працював поліцейським.

Карл Зільбербауер

Також Візенталь допоміг встановити місцезнаходження Герміни Браунштайнер-Раян, колишньої наглядачки концтабору Майданек. Після війни вона переїхала до США, однак згодом була екстрадована до Західної Німеччини, де постала перед судом.

Герміна Браунштайнер-Раян

Сам Візенталь наголошував, що його діяльність не являється помстою. Він виступав саме за правосуддя — щоб люди, які брали участь у масових злочинах, постали перед судом і відповідали за свої дії відповідно до закону.

До кінця життя Візенталь продовжував займатися пошуком і документуванням нацистських злочинців. За оцінками дослідників, завдяки зібраній ним інформації до суду було передано справи понад 1100 нацистських злочинців. Але 20 вересня 2005 року Візенталь помер у Відні у віці 96 років.

Після себе Візенталь залишив великий архів документів, свідчень та інших матеріалів про злочини нацистського режиму. А ще за життя Сімон Візенталь отримав неофіційне прізвисько "мисливець за нацистами", яке стало своєрідним символом його багаторічної роботи з розшуку та документування воєнних злочинців.

Додатковий матеріал взятий з джерела - https://24tv.ua/, https://uain.press/, https://museumoftolerance.com/ та https://www.morasha.com.br/en/