"Гермес"

"Гермес" - російський багатоцільовий ракетний комплекс

Історія та конструкція

Наприкінці 1990-х - на початку 2000-х років російські конструктори розпочали розробку перспективного багатоцільового ракетного комплексу "Гермес". Роботи виконувалися фахівцями Тульського КБ приладобудування імені академіка А. Г. Шипунова. Основною метою цього проєкту було створення універсального засобу високоточного ураження різноманітних цілей на відстанях, які перевищували можливості багатьох традиційних протитанкових ракетних комплексів.

Уперше новий комплекс "Гермес" та його окремі варіанти почали демонструвати на військово-технічних виставках на початку 2000-х років. Але у відкритих джерелах відсутня інформація про серійне виробництво та розгортання всіх заявлених модифікацій.

Загалом "Гермес" призначений для ураження одиночних і групових цілей, зокрема броньованої техніки, польових укріплень, інженерних споруд, вогневих позицій та надводних об’єктів. Головною особливістю комплексу є значна дальність застосування, яка залежить від конкретної модифікації ракети та платформи запуску. Для різних варіантів у відкритих джерелах наводяться показники від приблизно 15–20 км і до 100 км в залежності від конфігурацій.

Основним елементом комплексу є двоступенева керована ракета. Її конструкція передбачає використання стартового прискорювача, який забезпечує розгін боєприпасу, після чого маршова частина продовжує політ до цілі. Така схема дає змогу поєднати відносно компактну керовану ракету з потужним розгінним ступенем і збільшити дальність ураження без необхідності створювати повністю нову конструкцію для кожного варіанта комплексу.

Ракета комплексу "Гермес"

Сама ракета оснащується осколково-фугасною бойовою частиною, призначеною для ураження різних типів цілей. На відміну від протитанкових боєприпасів, орієнтованих передусім на пробиття броні кумулятивним струменем, така бойова частина має забезпечувати ефективний вплив на броньовану техніку, особовий склад, укріплення та інші об’єкти завдяки фугасній дії й уламкам.

Також важливою складовою "Гермеса" є система наведення, яка в різних конфігураціях може поєднувати інерціальну навігацію, командну корекцію та наведення на кінцевій ділянці польоту. Для окремих варіантів передбачалося використання напівактивної лазерної головки самонаведення. У такому разі цілевказання може здійснюватися не лише засобами носія, а й зовнішніми джерелами наприклад, розвідувальними безпілотниками або іншими оптико-електронними системами.

З відкритих джерел також відомо про декілька модифікацій комплексу для різних носіїв. "Гермес-А" розроблявся для авіаційного застосування, зокрема з бойових вертольотів. Сам наземний варіант "Гермес" передбачав розміщення пускового обладнання та засобів управління на автомобільному шасі, тоді як "Гермес-К" призначався для встановлення на кораблях. Така модульна концепція мала спростити адаптацію комплексу до різних умов застосування та розширити перелік завдань, які він міг би виконувати.