Берсальєри

Берсальєри - елітний рід військ італійської піхоти.

"Пір'ясті піхотинці", "Чорні пера" або "Піхота, що біжить", саме такими неофіційними назвами найчастіше називають Берсальєрів (Bersaglieri) - один із найвідоміших і найпрестижніших родів військ Італії. За майже двохсотлітню історію цей підрозділ став символом високої мобільності, дисципліни та професіоналізму, а їх характерний головний убір із чорним пір'ям відомий далеко за межами Італії.

Самі Берсальєри були офіційно створені 18 червня 1836 року за ініціативою капітана Алессандро Ла Мармори. Головною ідеєю нового формування було створення високомобільної легкої піхоти, здатної швидко пересуватися полем бою, вести розвідку, діяти невеликими автономними групами та завдавати стрімких ударів по противнику. Спочатку Берсальєри входили до складу армії Сардинського королівства, а після об'єднання Італії стали невід'ємною частиною національних збройних сил і одним із найелітніших їхніх підрозділів.

Із перших років існування до військовослужбовців Берсальєрів висувалися надзвичайно високі вимоги. Вони проходили суворий відбір, інтенсивну фізичну підготовку та навчання, спрямоване на розвиток витривалості, швидкості, влучності й уміння діяти в умовах високої динаміки бою. Саме тому згодом сформувалася одна з найвідоміших традицій корпусу - пересування бігом навіть під час урочистих церемоній і військових парадів. Ця особливість збереглася донині та стала своєрідною візитівкою Берсальєрів.

Не менш упізнаваним символом корпусу є їхній головний убір "вайра", прикрашений довгими чорними перами глухаря. Пір'я почали використовувати ще в XIX столітті, і з того часу воно стало офіційною емблемою підрозділу. За однією з версій, густий султан із пір'я допомагав стрільцю створювати тінь на обличчі під час прицілювання під яскравим сонцем, а також частково захищав голову від косих ударів холодною зброєю. Водночас пір'я, що майоріло під час швидкого пересування, мало підкреслювати головну рису Берсальєрів - їхню виняткову швидкість і маневреність. А сьогодні характерні чорні пера кріпляться не лише до парадних капелюхів, а й до сучасних бойових шоломів, символізуючи безперервність традицій.

Своє перше бойове хрещення Берсальєри отримали у 1848 році під час битви біля мосту Гойто в ході Першої війни за незалежність Італії. Надалі вони брали участь практично в усіх ключових військових кампаніях країни, включаючи війни за об'єднання Італії, Першу та Другу світові війни. Особливе місце в історії корпусу посідає 20 вересня 1870 року, коли саме Берсальєри першими прорвалися через пролом біля Порта-Пія та увійшли до Рима, що стало символічним завершенням процесу об'єднання Італії.

У XX столітті корпус поступово трансформувався з легкої піхоти в механізовані та моторизовані підрозділи. Спочатку Берсальєри використовували велосипеди, які дозволяли швидко пересуватися без використання кінної тяги, згодом були мотоцикли, а після Другої світової війни були переозброєні бронетранспортерами та бойовими машинами піхоти. Попри зміну техніки, головний принцип їхнього застосування залишився незмінним - висока мобільність і здатність оперативно реагувати на зміну бойової обстановки.

Сьогодні Берсальєри входять до складу механізованих бригад Сухопутних військ Італії. На озброєнні підрозділів перебувають сучасні бойові машини піхоти, бронетранспортери та інша бронетехніка. За майже два століття існування Берсальєри стали одним із найвідоміших військових символів Італії. Поєднання бойових традицій, високої мобільності, суворої дисципліни та впізнаваної форми зробило їх одним із найавторитетніших підрозділів європейських збройних сил. Недарма офіційний девіз корпусу - "Nulli Secundus" ("Нікому не поступаються") — вже багато десятиліть відображає репутацію, яку Берсальєри здобули своєю службою.

Додатковий матеріал взятий з джерела - https://armyinform.com.ua/