АЗК-7 "Мезотрон"

АЗК-7 "Мезотрон" - радянський автоматизований звукометричний комплекс пасивної дії.

Історія та конструкція

У середині 1980-х років фахівці Спеціального конструкторського бюро "Молнія" в Одесі розпочали розробку нового автоматизованого звукометричного комплексу пасивної дії. Новий комплекс отримав назву АЗК-7 "Мезотрон" та став подальшим розвитком попередніх радянських звукометричних систем, відрізняючись значно вищим рівнем автоматизації, швидшою обробкою інформації та більшою точністю визначення координат вогневих позицій противника.

Основним призначенням АЗК-7 "Мезотрон" було забезпечення контрбатарейної боротьби шляхом оперативного виявлення позицій артилерійських гармат, мінометів, реактивних систем залпового вогню та інших засобів вогневого ураження. Крім цього, комплекс міг визначати координати місць падіння власних артилерійських боєприпасів, що давало змогу використовувати його для коригування вогню та підвищення точності стрільби. Після завершення державних випробувань наприкінці 1980-х років комплекс був прийнятий на озброєння, після чого розпочалося його серійне виробництво.

До складу самого комплексу входили три базові звукоприймальні пункти (системи С1) та один центральний пункт обробки інформації (система С2). Усі елементи були об'єднані в єдину систему службового та технічного радіо- і дротового зв'язку. Кожна із систем розміщувалася на автомобілі підвищеної прохідності ЗіЛ-131 з кузовом-фургоном типу К4.131, що забезпечувало комплексу високу мобільність, швидке розгортання та можливість ефективної роботи безпосередньо поблизу району бойових дій.

Принцип роботи АЗК-7 "Мезотрон" ґрунтувався на пасивному акустичному спостереженні. Звукоприймальні пункти С1 реєстрували звукові хвилі, які виникали під час пострілу артилерійських систем противника, після чого здійснювали їхню первинну цифрову обробку. Надалі зібрана інформація передавалася до центрального пункту С2, де спеціалізована електронно-обчислювальна система аналізувала різницю часу надходження сигналів із кожного поста та автоматично визначала координати джерела пострілу. Після завершення розрахунків отримані дані оперативно передавалися артилерійським підрозділам, що дозволяло швидко відкривати контрбатарейний вогонь.

Додатковою особливістю комплексу була його повністю пасивна схема роботи. На відміну від радіолокаційних станцій контрбатарейної боротьби, АЗК-7 "Мезотрон" не випромінював електромагнітних сигналів, що суттєво ускладнювало його виявлення засобами радіоелектронної розвідки противника.