Zielgerät 1229 "Vampir"

Zielgerät 1229 "Vampir" - німецький активний інфрачервоний прилад часів Другої світової війни.

Історія та конструкція

Уже на початку Другої світової війни німецькі військові фахівці активно працювали над створенням засобів, які дозволяли б спостерігати та вести вогонь в умовах темряви. Перші експериментальні системи нічного бачення призначалися насамперед для бронетехніки та протитанкової артилерії. Зокрема, у 1939 році був готовий прототип приладу для протитанкової гармати Pak 35/36 L/45. Восени 1942 року з'явився комплект ZG 1221, до складу якого входили інфрачервоний прожектор і прицільний пристрій. Його використовували разом із гарматою PaK 40 L/46, а також встановлювали на Marder II. А в 1943 році німецькі конструктори експериментували з інфрачервоними прожекторами та спеціальними прицільними пристроями для танків PzKpfw V "Panther". Цей комплекс, відомий як Sperber / FG 1250, мав забезпечити екіпажам можливість виявляти цілі вночі та вести по них прицільний вогонь.

Однак наступним етапом розвитку стало створення більш компактної системи, яку можна було б використовувати безпосередньо з індивідуальною стрілецькою зброєю. У 1944 році над таким проєктом працювали фахівці Allgemeine Elektrizitäts-Gesellschaft (AEG) та Forschungsanstalt der Deutschen Reichspost (RPF). Результатом їхньої роботи став прилад Zielgerät 1229 "Vampir" (ZG 1229), призначений для встановлення на штурмову гвинтівку StG 44.

Принцип роботи ZG 1229 "Vampir" суттєво відрізнявся від сучасних приладів нічного бачення. Система була активною, тобто для формування зображення використовувала власне джерело інфрачервоного випромінювання. Над прицілом встановлювався спеціальний інфрачервоний прожектор, випромінювання якого було невидимим для людського ока. Інфрачервоне світло відбивалося від навколишніх об'єктів і потрапляло до електронно-оптичного перетворювача, який формував видиме для стрільця зображення. На відміну від сучасних тепловізійних систем, ZG 1229 не реєстрував теплове випромінювання об'єктів. Він працював у ближньому інфрачервоному діапазоні та фактично підсвічував навколишню місцевість невидимим для людини світлом.

Безпосередньо прицільний блок разом з інфрачервоним освітлювачем важив приблизно 2,25 кг. Комплекс встановлювався на гвинтівки StG 44 за допомогою спеціального кріплення. Втім, сам приціл становив лише частину всього комплексу. Для роботи потужного інфрачервоного прожектора необхідне було окреме джерело живлення. Для цього використовувалася велика батарея масою близько 13,5 кг, яку військовослужбовець переносив у спеціальному ранцевому контейнері.

З відкритих джерел відомо, що до військ ZG 1229 почав надходити лише на завершальному етапі війни, а саме у лютому 1945 року. А за різними оцінками, до завершення бойових дій було виготовлено та передано військам приблизно 200–310 таких комплектів.