Spada

Spada - італійський зенітний ракетний комплекс середньої дальності.

Історія та конструкція

Наприкінці 1970-х років італійська промисловість розпочала розробку нового зенітного ракетного комплексу, призначеного для захисту важливих об'єктів від повітряного нападу. Нову систему назвали Spada. Її основним завданням стала боротьба з літаками та іншими аеродинамічними цілями, які діяли на малих і дуже малих висотах. Передусім комплекс розраховувався на прикриття авіабаз, промислових підприємств, портів та інших об'єктів, для яких вимагався надійний захист від повітряних загроз. А вже в 1982 році перші комплекси почали постачати до італійської армії. Однак також відомо, що їх постачали і на експорт, зокрема до Іспанії, Таїланду та Пакистана.

З самого початку Spada створювалася як система об'єктової протиповітряної оборони. Її конструкція передбачала розподіл функцій між окремими елементами батареї: одні засоби відповідали за пошук і виявлення повітряних цілей, тоді як інші безпосередньо здійснювали їх супровід та ураження. Така схема дозволяла розосереджувати компоненти комплексу навколо об'єкта, який прикривався, одночасно зберігаючи централізоване управління.

Основою батареї був центр виявлення, до складу якого входили радіолокаційна станція пошуку та ідентифікації цілей, командний пункт і допоміжне обладнання. Отримана радаром інформація передавалася до вогневих секцій, де вже здійснювалися супровід обраної цілі та підготовка ракети до запуску.

Стандартна конфігурація Spada включала три вогневі секції. Кожна з них мала власну радіолокаційну станцію супроводу та підсвічування цілі, пункт управління і дві пускові установки. Кожна пускова установка оснащувалася шістьма ракетами, тому одна вогнева секція могла мати 12 готових до застосування боєприпасів. Таким чином, стандартна батарея отримувала запас із 36 ракет, тоді як конфігурація з чотирма вогневими секціями могла збільшувати кількість готових до пуску ракет до 48.

Але однією з найголовніших частин комплексу займала ракета Aspide, розроблена італійською компанією Selenia. Саме цей боєприпас став основним засобом ураження Spada. Aspide належала до керованих ракет із напівактивною радіолокаційною системою самонаведення. Її робота базувалася на принципі підсвічування цілі радаром комплексу: ракета отримувала відбитий від об'єкта радіолокаційний сигнал і на його основі коригувала свою траєкторію. Також вона оснащувалася твердопаливним двигуном та осколково-фугасною бойовою частиною. Її довжина становила близько 3,7 метра, діаметр був приблизно 203 мм, а стартова маса складала близько 220 кг. Для варіанта Aspide, який використовувався у складі Spada, заявлялася дальність перехоплення була до 15 км при висоті цілі близько 5 км.

Застосування напівактивного радіолокаційного наведення дозволяло комплексу вести боротьбу з цілями на значній відстані, причому після виявлення об'єкта система могла передавати його параметри до відповідної вогневої секції. Її радар забезпечував супровід цілі та підсвічування для ракети, після чого Aspide прямувала до об'єкта за отриманою інформацією.

Також відомо, що в 1990-х роках данну систему модернізували. Вона отримала назву Spada 2000 та отримала нову ракету Aspide 2000, модернізовану систему управління та сучасніші радіолокаційні засоби. Архітектура Spada 2000 стала більш гнучкою та модульною. До її складу входили центр виявлення і дві вогневі секції, кількість яких за потреби можна було збільшити до чотирьох. Кожна секція могла отримувати одну або дві пускові установки, причому кожна з них несла по шість ракет.

Окрему увагу під час модернізації приділили самій ракеті. Aspide 2000 отримала вдосконалений одноступеневий твердопаливний двигун, оновлену електроніку та покращені характеристики маневреності. За даними MBDA, порівняно з базовою Aspide її характеристики були покращені приблизно на 40%, а сама ракета отримала кращі можливості для роботи в умовах радіоелектронної протидії.

Додатковий матеріал взяий з джерела - https://armyinform.com.ua/