PAPOP

PAPOP - французький експериментальний стрілецький комплекс.

Історія та конструкція

У 1995 році за ініціативи французького оборонного агентства DGA (Direction générale de l'armement) та за участю низки підприємств оборонної промисловості, закрема, GIAT Industries, FN Herstal і Sagem, було розпочато реалізацію перспективної програми зі створення експериментального стрілецького комплексу під назвою PAPOP. Основною метою проєкту PAPOP (PolyArme PolyProjectiles) була розробка багатофункціональної індивідуальної системи озброєння, здатної підвищити ефективність ураження цілей, що перебувають за укриттями, у фортифікаційних спорудах або всередині будівель.

Конструкція PAPOP передбачала поєднання в одному комплексі одразу двох видів озброєння. Основним елементом системи став 35-мм напівавтоматичний гранатомет, розрахований на застосування боєприпасів із програмованим дистанційним підривом. Під ним розміщувалася компактна 5,56-мм штурмова гвинтівка, призначена для ведення вогню стандартними набоями. Така схема мала забезпечити військовослужбовцю можливість ефективно діяти як проти відкритих цілей, так і проти противника, що перебуває в укритті.

Через використання великої кількості електронних систем комплекс мав досить масивну конструкцію. Його маса становила близько 7 кг, а компонування було виконане за схемою булпап, що дозволило частково компенсувати значні габарити. До складу прицільно-обчислювального комплексу входили лазерний далекомір, цифровий балістичний обчислювач, денний оптичний приціл, тепловізійний канал для роботи в умовах недостатньої видимості, а також електронний дисплей, на який виводилася інформація, необхідна стрільцю. Автоматизація більшості процесів дозволяла скоротити час підготовки до пострілу та підвищити точність ведення вогню.

Для стрільби використовувалися стандартні набої 5,56×45 мм, а також спеціальні 35-мм боєприпаси з дистанційно програмованим підривом. Перед здійсненням пострілу система за допомогою лазерного далекоміра визначала відстань до цілі, після чого автоматично задавала момент детонації гранати у визначеній точці траєкторії.

Під час випробувань цього комплексу було підтверджено перспективність закладених у PAPOP технічних рішень, однак одночасно виявилися й певні його недоліки. Значна маса, висока вартість виробництва, складність конструкції та велика кількість електронних компонентів істотно ускладнювали експлуатацію й обмежували перспективи масового впровадження системи. З метою усунення цих недоліків розробники згодом представили модернізований варіант під назвою PAPOP-2, який відрізнявся компактнішими розмірами та низкою конструктивних удосконалень. Однак попри це, у середині 2000-х років програму PAPOP було офіційно завершено, а до серійного виробництва жодна з версій комплексу так і не дійшла.