MG 131

MG 131 - німецький великокаліберний авіаційний кулемет

ТТХ MG 131

Довжина: близько 1168 мм

Маса: 16.6 кг

Калібр: 13×64 мм

Темп стрільби: близько 930 пострілів за хвилину

Живлення: стрічкове

Початкова швидкість кулі: близько 750 м/с

Історія та конструкція

Розробка великокаліберного авіаційного кулемета під назвою MG 131 розпочалася у 1930-х роках силами конструкторів німецької компанії Rheinmetall-Borsig. На той час військове керівництво Німеччини шукало заміну 7,92-мм авіаційним кулеметам MG 17, потужності яких поступово ставало недостатньо для боротьби з більш захищеними бойовими літаками. Новий кулемет планували використовувати як фіксоване озброєння винищувачів для стрільби вперед, так і як оборонне озброєння бомбардувальників та інших літаків у рухомих вогневих установках. А після вдалих випробувань його прийняли на озброєння та завдяки компактним розмірам і відносно невеликій масі для свого калібру MG 131 став одним із основних великокаліберних кулеметів Luftwaffe до завершення Другої світової війни.

Автоматика MG 131 працювала за принципом віддачі ствола з його коротким ходом. Конструкцію від самого початку адаптували до експлуатації в обмеженому внутрішньому просторі літака, а також передбачили можливість встановлення кулемета в різних типах авіаційних установок. Для зброї такого калібру MG 131 вирізнявся порівняно невеликими габаритами та масою. За відкритими даними, його довжина становила близько 1168 мм, а маса була 16.6 кг.

Для стрільби він використовував спеціальний патрон 13×64 мм, розроблений з урахуванням вимог до бортового озброєння. Кулемет мав стрічкове живлення, а його темп стрільби сягав приблизно 930 пострілів за хвилину. Початкова швидкість польоту кулі становила близько 750 м/с. Для MG 131 було створено різні типи боєприпасів, зокрема зі звичайними, бронебійними та запалювальними кулями. Це дозволяло підбирати набої залежно від характеру завдання.

Однією з ключових переваг MG 131 була невелика маса, особливо з огляду на його калібр. А високий темп стрільби також забезпечував значну щільність вогню. Крім того, універсальність конструкції дала змогу застосовувати MG 131 у різних варіантах від нерухомих установок на винищувачах до рухомих систем на багатомоторних літаках. Водночас із розвитком авіації проявився і головний недолік цієї зброї, обмежена ефективність 13-мм боєприпасів проти добре захищених літаків. У міру посилення бронювання та захисту бойових машин роль великокаліберних кулеметів у якості основного озброєння винищувачів поступово зменшувалася, а все більшого значення набували автоматичні гармати калібру 20 мм і більше.

Одним із найвідоміших літаків, озброєних MG 131, був Focke-Wulf Fw 190. На пізніх модифікаціях винищувача, зокрема Fw 190 D-9, встановлювали два 13-мм кулемети у верхній частині носової частини фюзеляжу. Вони працювали через синхронізатор, що дозволяло вести вогонь крізь площину обертання повітряного гвинта. Але MG 131 також широко застосовувався як оборонне озброєння багатомоторних літаків. Кулемети встановлювали у верхніх, бортових і хвостових вогневих точках, а також у дистанційно керованих турелях. Зокрема, його використовували на важкому бомбардувальнику Heinkel He 177, де на різних модифікаціях кулемети встановлювали в декількох оборонних установках. На окремих варіантах застосовували спарені установки MG 131 Z, які дозволяли збільшити щільність вогню. Крім того, MG 131 встановлювали на таких літаках Luftwaffe, як Focke-Wulf Fw 200 Condor, Blohm & Voss Bv 222 та низці інших бойових машин.