M-55S

M-55S - словенський основний бойовий танк.

ТТХ M-55S

Довжина: 9.9 м

Ширина: 3.5 м

Висота: 2.3 м

Маса: 38 т

Екіпаж: 4 особи

Двигун: В-55

Потужність: 580 к.с.

Озброєння: 105-мм гарнамат, 1×7,62-мм кулемети ПКТ, 1×12,7-мм ДШКТ

Максимальна швидкість руху: 45 км/год

Історія та конструкція

Основний бойовий танк M-55S є словенським варіантом глибокої модернізації радянського Т-55, спрямованої на продовження терміну його служби та підвищення бойових можливостей. Конструкторські роботи над програмою модернізації розпочалися в середині 1990-х років і тривали до початку 2000-х. Спочатку планувалося модернізувати близько 60 танків, однак через високу вартість проєкту програму скоротили, і в підсумку переобладнали лише 30 машин.

На озброєнні словенської армії M-55S перебували відносно недовго. У 2006 році танки зняли з озброєння, після чого їх почали пропонувати на продаж. Утім, реалізувати вдалося лише одну машину, продану на аукціоні у 2016 році. Але у 2022 році Словенія передала Україні 28 танків цього типу для посилення її бронетанкових підрозділів під час повномасштабної війни проти росії.

Сама програма модернізації передбачала комплексне оновлення основних систем танка, зокрема озброєння, системи керування вогнем, прицільного обладнання та броньового захисту. До робіт залучили словенські підприємства, серед яких ST Ravne і Fotona, а також ізраїльських фахівців. У результаті базову конструкцію Т-55 пристосували до використання західних боєприпасів і сучасніших на той час засобів спостереження та наведення. Такий підхід дозволив суттєво поліпшити характеристики наявної техніки без створення принципово нового танка.

Однією з найважливіших змін стала заміна штатної 100-мм гармати на 105-мм нарізну гармату, створену на основі британської L7. Її встановили в доопрацьованій башті та оснастили теплоізоляційним кожухом, який зменшує вплив нерівномірного нагрівання ствола на точність стрільби. Перехід на калібр 105 мм забезпечив сумісність із широкою номенклатурою боєприпасів стандарту НАТО, зокрема бронебійними підкаліберними, кумулятивними та осколково-фугасними пострілами. А боєкомплект гармати становив 39 пострілів. Щодо, допоміжного озброєння, воно складалося зі спареного з гарматою 7,62-мм кулемета ПКТ і 12,7-мм кулемета ДШК.

Важливим елементом модернізації також стала система керування вогнем EFCS-55B, розроблена словенською компанією Fotona. До її складу входили цифровий балістичний обчислювач і оновлені прицільні прилади, які допомагали точніше визначати параметри стрільби та скорочувати час підготовки до пострілу. Навідник отримав стабілізований приціл SGS-55 із вбудованим лазерним далекоміром. Він дозволяв визначати відстань до цілі та передавати відповідні дані для розрахунку параметрів стрільби. Для командира передбачили прицільний комплекс COMTOS-55, який розширював можливості самостійного пошуку та виявлення цілей. Це давало змогу командиру краще контролювати навколишню обстановку й за потреби брати активнішу участь у наведенні озброєння. Механік-водій, зі свого боку, отримав комбінований прилад спостереження CODRIS-55, призначений для поліпшення огляду, зокрема за недостатнього освітлення. Сукупність цих засобів підвищувала ситуаційну обізнаність екіпажу та ефективність застосування танка порівняно з базовим Т-55.

Також значну увагу приділили й посиленню броньового захисту. На лобові ділянки корпусу та башти встановили елементи динамічного захисту Blazer ізраїльської розробки. Такі блоки призначені передусім для зменшення ефективності ураження кумулятивними боєприпасами. Крім того, танк отримав бортові протикумулятивні екрани, які мали додатково ускладнювати ураження бортової проєкції.

Однак встановлення навісного захисту не могло повністю компенсувати вік і конструктивні особливості базового Т-55. Рівень бронювання M-55S залишався обмеженим товщиною та конфігурацією основної броні корпусу й башти, а ефективність додаткового захисту залежала від типу боєприпасу та напрямку ураження.

Окремі зміни також торкнулися ходової частини. Зокрема, використовували гусениці з гумовими накладками, що мало поліпшувати експлуатаційні характеристики машини та зменшувати пошкодження дорожнього покриття. Водночас додаткове бронювання й установлення нового обладнання збільшили масу танка, а отже, і навантаження на ходову частину. Це було одним із компромісів модернізації: посилення захисту та розширення бойових можливостей потребували збереження прийнятних характеристик рухливості й надійності. Але загальне компонування залишилося традиційним для Т-55: відділення керування розташоване в передній частині корпусу, бойове відділення у центрі, моторно-трансмісійне у кормі. А сам екіпаж складається з чотирьох військовослужбовців: механіка-водія, командира, навідника та заряджальника.