Diskushandgranate

Diskushandgranate - німецька ручна граната часів Першої світової війни.

Історія та конструкція

Ручна граната Diskushandgranate, була розроблена в першій половині 1910-х років на основі патенту компанії Dynamit AG, отриманого у 1911 році. Після коротких випробувань у 1915 році її офіційно прийняли на озброєння німецької армії та розгорнули серійне виробництво. А на озброєнні німецького війська Diskushandgranate перебували до кінця Першої світової війни.

Diskushandgranate мала досить незвичну для свого часу конструкцію у вигляді диска, а її ударний механізм розміщувався в центральній частині та мав характерну шестипроменеву форму. Така конструкція була створена з урахуванням умов позиційної війни, де гранати із запалами сповільненої дії противник міг підняти та відкинути назад. Використання ударного принципу мало усунути цю проблему, оскільки граната повинна була спрацьовувати безпосередньо під час зіткнення з поверхнею.

Сам корпус гранати складався з двох опуклих металевих частин, з'єднаних між собою по краях. Також варто зазначити, що у процесі серійного виробництва застосовувалися різні матеріали та конструктивні варіанти корпусу. Залежно від модифікації використовувалися штамповані металеві деталі або чавунні корпуси. Усередині розміщувався вибуховий заряд, а на внутрішній поверхні деяких варіантів корпусу передбачалися навіть насічки, призначені для полегшення утворення уламків під час вибуху.

Головною частиною конструкції цієї гранати був ударний механізм, утворений кількома невеликими трубками, розташованими радіально навколо центрального елемента. У сукупності вони формували характерну шестипроменеву конструкцію. Усередині механізму знаходилися його ударні елементи, капсулі-запальники та детонатор. Перед використанням механізм блокувався запобіжним елементом, який запобігав передчасному спрацюванню гранати.

Для приведення гранати в бойовий стан використовувалася запобіжна чека. Під час метання граната отримувала обертання, яке сприяло приведенню ударного механізму в робоче положення. А після зіткнення з твердою поверхнею відбувалась детонація вибухового заряду. Саме ударний принцип дії був головною відмінністю Diskushandgranate від багатьох інших ручних гранат того періоду, які використовували запали сповільненої дії.

Проте така схема детонації мала і низку недоліків. Для надійного спрацювання гранаті був необхідний достатньо сильний удар об тверду поверхню. Якщо вона падала на м'який ґрунт, сніг або іншу поверхню, яка могла поглинути енергію удару, механізм міг не спрацювати належним чином. Додатковою проблемою була незвична дископодібна форма, яка була менш зручною для метання порівняно з традиційними гранатами. І саме через це для ефективного використання Diskushandgranate військовослужбовцям доводилося опановувати специфічну техніку кидка.