Charles de Gaulle (R91)

Charles de Gaulle (R91) - французький атомний авіаносець.

ТТХ Charles de Gaulle (R91)

Довжина: 261,5 м

Ширина: 64,36 м

Водотоннажність: близько 42 000 т

Максимальна швидкість: близько 27 вузлів

Силова установка: 2 ядерні реактори EC-Alsthom K15 

Авіагрупа: до 40 літальних апаратів

Основні винищувачі: Dassault Rafale M

Літаки ДРЛВ: E-2C Hawkeye

Вертольоти: NH90 Caïman Marine, Dauphin та інші залежно від завдання

Історія та конструкція

Атомний авіаносець Charles de Gaulle з бортовим номером R91 є флагманом Військово-морських сил Франції та основою французької авіаносної ударної групи. Він є першим і наразі єдиним атомним авіаносецем Франції.

Історія Charles de Gaulle розпочалася ще у 1970-х роках, коли Франція почала розробляти нове покоління авіаносців на заміну кораблям типу Clemenceau. Будівництво нового корабля розгорнули на верфі DCN у Бресті наприкінці 1980-х років. Але через фінансові труднощі реалізація програми неодноразово призупинялася, а на воду авіаносець спустили лише у травні 1994 року. Цікавим фактом є те, що спочатку корабель мав отримати назву Richelieu, однак у 1987 році його перейменували на Charles de Gaulle на честь французького генерала та президента Шарля де Голля. А після завершення випробувань 18 травня 2001 року авіаносець офіційно прийняли на озброєння.

Сам корабель має довжину близько 261,5 м, ширину 64,3 м, а його повна водотоннажність становить приблизно 42 000 тонн. Головною особливістю Charles de Gaulle є атомна силова установка, що складається з двох ядерних реакторів K15. Вони забезпечують роботу двох турборедукторних агрегатів і двох гребних валів. Використання ядерної енергії дозволяє кораблю тривалий час перебувати в морі без необхідності поповнення запасів палива для силової установки, хоча авіаційне паливо, боєприпаси та інші матеріальні ресурси він потребує регулярно. Проте максимальна швидкість авіаносця сягає приблизно 27 вузлів, або близько 50 км/год.

Його польотна палуба має площу близько 12 000 м², а авіаційний ангар приблизно 4600 м². Для переміщення літальних апаратів між палубою та ангаром використовуються два авіаційні підйомники вантажопідйомністю до 36 тонн. Палуба виконана за схемою з кутовою посадковою ділянкою, що дозволяє одночасно запускати літаки та приймати їх після виконання завдання.

Основу авіагрупи авіаносця Charles de Gaulle становлять палубні винищувачі Dassault Rafale M. також з відкритих джерел відомо, що авіаносець може приймати до 40 літальних апаратів. До складу авіагрупи також входять літаки дальнього радіолокаційного виявлення та управління E-2C Hawkeye, а також вертольоти NH90 Caïman Marine і Dauphin.

Авіаносець Charles de Gaulle належить до авіаносців типу CATOBAR, тобто використовує катапульти для запуску літаків і аерофінішери для їхньої посадки. Корабель обладнаний двома паровими катапультами C13-3 завдовжки близько 75 метрів. Вони дозволяють запускати літаки з великим запасом палива та бойовим навантаженням. Під час катапультування літак може за лічені секунди розігнатися приблизно до 260 км/год, а інтервал між запусками може становити близько 30 секунд. Для посадки використовуються три троси аерофінішера, які забезпечують швидке гальмування літака на палубі.

Попри те, що основним ударним засобом авіаносця є його палубна авіація, сам корабель має потужне озброєння. До його складу входять зенітні ракети Aster 15, комплекси ближньої дії Sadral/Mistral, 20-мм автоматичні гармати та великокаліберні кулемети. Додатково для виявлення та супроводу цілей Charles de Gaulle оснащений комплексом радіолокаційних, оптико-електронних і радіотехнічних систем. До нього входять радари, засоби управління вогнем, системи електронної розвідки та постановки перешкод, а також бойова інформаційна система SENIT 8.

З 2001 року данний авіаносець неодноразово брав участь у закордонних операціях. Перше велике оперативне розгортання відбулося у 2001–2002 роках у межах операції Héraclès, під час якої французька авіаносна група діяла в Індійському океані та підтримувала міжнародну операцію в Афганістані. У 2011 році корабель залучили до операції Harmattan у Лівії, а з 2015 року його палубна авіація активно використовувалася в рамках операції Chammal в Іраку та Сирії.