Borgward IV

Borgward IV - дистанційно керована підривна машина.

ТТХ Borgward IV

Довжина: 3.3 м

Ширина: 1.8 м

Висота: 1.2 м

Розрахунок: 1 особа

Маса: 3.4 т

Максимальна швидкість руху: 40 км/год

Запас ходу: 120 км

Історія та конструкція

Borgward IV, відомий також під позначенням Sd.Kfz. 301, є доволі специфічним і відносно маловідомим зразком німецької інженерної техніки часів Другої світової війни. Розробка цієї дистанційно керованої гусеничної машини розпочалася восени 1941 року, коли німецьке командування шукало ефективні засоби для боротьби з укріпленими позиціями противника. Поштовхом до її створення став досвід кампанії у Франції 1940 року, під час якої німецькі інженерні підрозділи експериментували зі способами підриву укріплень за допомогою носіїв. У результаті була сформована концепція машини, здатної не лише дистанційно доставляти вибухові заряди до цілі, але й, за можливості, повертатися після виконання завдання.

На відміну від більшості подібних німецьких розробок, в машині було місце для водія та повноцінні органи керування. Це дозволяло застосовувати її у комбінованому режимі: на початковому етапі рух здійснювався під керуванням водія, а безпосередньо під час бойового застосування вже дистанційно. Місце водія розташовувалося в передній частині корпусу (спочатку зліва, у пізніших версіях — справа) і захищалося броньованою рубкою з оглядовими щілинами.

Конструкція Borgward IV була відносно простою: корпус виготовлявся з бронелистів товщиною від 3 до 10 мм, а верхній лобовий лист встановлювався під кутом, що підвищувало захист від куль і полегшувало скидання вибухового заряду масою до 500 кг. Ходова частина складалася з п’яти здвоєних опорних котків на борт, переднього ведучого та заднього направляючого колеса, що забезпечувало прийнятну прохідність на полі бою.

Машина оснащувалася доволі складною для свого часу системою дистанційного керування, до складу якої входили радіоприймач, дешифратор сигналів і релейна система управління. На ранніх модифікаціях встановлювався бензиновий двигун Borgward 6M RTBV потужністю 49 к.с., що дозволяло машині масою близько 3,5 тонни рухатися з достатньою швидкістю. У подальших версіях двигун був замінений на потужніший (до 78 к.с.), що позитивно вплинуло на її мобільність.

Після доставки вибухового заряду машина могла відійти на безпечну відстань, після чого здійснювався підрив. Для запобігання передчасній детонації використовувався спеціальний електричний запобіжник, який блокував підрив до моменту віддалення машини на визначену дистанцію. Проте була передбачена також аварійна система підриву, зокрема у випадку пошкодження або наїзду на міну.

За даними архівних джерел, Borgward IV застосовувався підрозділами вермахту для знищення укріплень і фортифікаційних споруд. Однак через складність конструкції, обмежену надійність і високу вразливість до вогню противника його бойове використання залишалося обмеженим.