ПВ

ПВ - радянський самозарядний пістолет системи Воєводіна.

Історія та конструкція

У 1938 році в СРСР було оголошено конкурс на створення нового армійського самозарядного пістолета для Червоної армії, який мав замінити штатний пістолет ТТ. Основною метою було отримання більш зручної та технологічно досконалої зброї, що відповідала б сучасним тактико-технічним вимогам. Найбільш успішними виявилися розробки конструкторів Ракова, Коровіна, Воєводіна та Токарєва. Їхні зразки продемонстрували найкращі результати під час полігонних випробувань у березні 1939 року та були рекомендовані для подальшого вдосконалення.

Після доопрацювання конструкцій у квітні 1941 року відбулися повторні випробування, за підсумками яких пістолет, розроблений Воєводіним, був визнаний таким, що найбільш повно відповідає умовам конкурсу. Він офіційно отримав позначення ПВ (пістолет системи Воєводіна) та був рекомендований до прийняття на озброєння. Проте початок війни перешкодив розгортанню повномасштабного виробництва. І лише у 1942 році в Іжевську було налагоджено обмежене малосерійне виготовлення цих пістолетів.

ПВ був самозарядним пістолетом, що працював за принципом короткого ходу ствола. Замикання каналу ствола здійснювалося шляхом перекосу спеціального вкладиша, яке забезпечувало надійність роботи автоматики. Ударно-спусковий механізм був куркового типу, що дозволяло вести вогонь як із попереднім зведенням курка, так і самозводом.

Серед ключових особливостей пістолета, які забезпечили йому перевагу в конкурсі, варто відзначити його конструктивну адаптацію до бойових умов. Зокрема, форма та габарити зброї дозволяли використовувати її через оглядові щілини бронемашин та танків для самооборони екіпажів. Крім того, ПВ оснащувався дворядним магазином на 18 набоїв, що значно перевищувало стандартні показники того часу і підвищувало бойову ефективність.

Вести вогонь з нього можна було набоями калібру 7,62×25 мм, аналогічні тим, що використовувалися у ТТ. Засувка магазина розташовувалася в нижній частині рукоятки. З лівого боку рамки був встановлений запобіжник прапорцевого типу. А прицільні пристосування були розраховані на ведення прицільного вогню на дистанціях до 50 метрів.