9П137 "Флейта"

9П137 "Флейта" - радянська бойова машина самохідного протитанкового ракетного комплексу 9К8П "Флейта".

ТТХ 9П137 "Флейта"

Довжина: 5.7 м

Ширина: 2.3 м

Висота: 2 м

Двигун: ГАЗ-41

Потужність: 140 к.с.

Екіпаж: 2 особи

Маса: 7.2 т

Максимальна швидкість: близько 95 км/год

Озброєння: ПТРК 9М17П "Флейта"

Боєкомплект: 8 ПТУР

Дальність стрільби: приблизно 450–4000 м

Темп стрільби: до 2 аострілів за хвилину

Історія та конструкція

На початку 1970-х років у Конструкторському бюро машинобудування в Коломні розпочалися роботи над бойовою машиною під маркуванням 9П137 "Флейта". Ця машина мала забезпечувати боротьбу з броньованою технікою противника, а також ураження його укріплених позицій. У 1972 році машину прийняли на озброєння, а наступного року розпочалося серійне виробництво цих бойових машин.

Основою для нової бойової машини стала БРДМ-2, яка вже широко використовувалася у Збройних силах СРСР. Екіпаж 9П137 складався з двох військовослужбовців, а бойова маса машини становила приблизно 7.25 т. Вона оснащувалася бензиновим двигуном ГАЗ-41 потужністю 140 к. с., який дозволяв розвивати швидкість до 95 км/год під час руху шосе. Герметичний корпус забезпечував можливість долати водні перешкоди вплав, а запас ходу по шосе сягав приблизно 750 км.

Замість штатної башти БРДМ-2 встановлювалася пускова установка з напрямними для протитанкових керованих ракет. Боєкомплект машини складався з восьми ракет. Для переведення установки в бойове положення було потрібно близько 20 секунд, а скорострільність сягала двох пусків за хвилину.

Основним озброєнням данної машини були протитанкові керовані ракети 9М17П "Флейта". Маса однієї ракети становила близько 32.5 кг, довжина приблизно 1.16 м, а діаметр корпусу 142 мм. Максимальна швидкість польоту ракети досягала приблизно 170 м/с. Ракета оснащувалася кумулятивною бойовою частиною, призначеною для ураження броньованих цілей. За даними відкритих джерел, її заявлена бронепробивність могла становити приблизно 500–650 мм.

Дальність застосування 9М17П також залежала від обраного режиму наведення. У напівавтоматичному режимі вона становила приблизно 600–4000 м, тоді як під час ручного керування мінімальна дальність могла зменшуватися до близько 450 м.