2С17-2 "Нона-СВ"

2С17-2 "Нона-СВ" - радянський маловідомий проєкт 120-мм самохідної артилерійської установки.

Історія та конструкція

На початку 1980-х років фахівці Спеціального конструкторського бюро "Мотовіліхінських заводів" розпочали розробку перспективної самохідної артилерійської установки під назвою 2С17-2 "Нона-СВ". Її створення стало продовженням розвитку сімейства артилерійських систем "Нона", успіх якого підтвердила поява самохідної установки 2С9 "Нона-С", що вже перебувала на озброєнні Повітряно-десантних військ СРСР. Але уже в 1982 році роботи над 2С17-2 були припинені, а Міністерство оборони СРСР вирішило зосередити фінансування на інших перспективних артилерійських програмах.

Основою для 2С17-2 "Нона-СВ" мало стати шасі бойової розвідувальної машини БРМ-1К, яке практично не потребувало суттєвих конструктивних змін. Силова установка, трансмісія та ходова частина залишалися майже без змін, що дозволяло максимально уніфікувати нову машину з уже існуючою технікою. У центральній частині корпусу планувалося встановити поворотну башту, практично повністю запозичену від самохідної установки 2С9 "Нона-С", разом із її озброєнням, прицільними системами та механізмами наведення. А сам броньований корпус захищав екіпаж від куль стрілецької зброї, уламків артилерійських боєприпасів і мін.

Основним озброєнням установки мала стати 120-мм нарізна гармата-міномет 2А51, яка вважалася однією з найуніверсальніших артилерійських систем свого часу. Вона забезпечувала можливість використання як спеціальних артилерійських пострілів, так і стандартних 120-мм мінометних мін. Завдяки цьому самохідна установка могла ефективно знищувати відкриту живу силу противника, польові укріплення, вогневі точки, легкоброньовану техніку та інші цілі, ведучи вогонь як навісною, так і настильною траєкторією.

Для ведення вогню із закритих вогневих позицій і прямою наводкою планувалося використовувати перископічний приціл 1П8, який вже добре зарекомендував себе на 2С9 "Нона-С". Крім цього, конструкцією машини передбачався спеціальний люк у борту корпусу, через який екіпаж міг оперативно поповнювати боєкомплект безпосередньо із землі. Таке технічне рішення дозволяло скоротити час перезаряджання та підвищити ефективність ведення тривалого артилерійського вогню без необхідності залишати бойову позицію.

Також цікавим фактом є те, що концепція цієї машини отримала своєрідне продовження майже через чотири десятиліття. У 2021 році в Україні були зафіксовані самохідні артилерійські установки, створені шляхом встановлення башти від 2С9 "Нона-С" на шасі БРМ-1К, що практично повністю повторювало технічну ідею радянського проєкту 2С17-2 "Нона-СВ". А наприкінці 2022 року, такі машини вже були помічені під час виконання бойових завдань на фронті.

Додатковий матераіл взятий з джерела - https://defence-ua.com/