12 cm GrW 42

12 cm GrW 42 - німецький 120-мм міномет часів Другої світової війни.

Історія та конструкція

У 1942 році німецькі конструктори компанії Rheinmetall-Borsig розпочали розробку нового 120-мм важкого міномета для потреб Вермахту. Після завершення комплексу випробувань у тому ж таки 1942 році новий міномет під назвою 12 cm Granatwerfer 42 (12 cm GrW 42) був офіційно прийнята на озброєння німецької армії, а незабаром розгорнули серійне виробництво, яке тривало до завершення Другої світової війни. Загалом за цей період було виготовлено 8461 міномет.

Варто зазначити, що поява 12 cm GrW 42 безпосередньо пов'язана з бойовим досвідом Вермахту на Східному фронті. Під час перших років війни німецькі війська захопили значну кількість радянських 120-мм мінометів ПМ-38, які зарекомендували себе як надзвичайно ефективна та надійна зброя. Висока дальність стрільби, потужна дія боєприпасів і простота конструкції справили настільки сильне враження на німецьке командування, що було ухвалено рішення створити власний аналог, адаптований до виробничих стандартів німецької промисловості.

За своєю конструкцією 12 cm GrW 42 багато в чому повторював радянський зразок. Він складався з гладкого сталевого ствола, двоноги з механізмами горизонтального та вертикального наведення, масивної опорної плити і прицілу. Його бойова маса становила близько 280 кг, тому для транспортування зазвичай використовували легкі артилерійські тягачі або вантажні автомобілі.

Завдяки великому калібру новий міномет мав значно більшу вогневу міць, ніж штатні 81-мм міномети Вермахту. Його широко застосовували для ураження живої сили противника, знищення кулеметних гнізд, мінометних і артилерійських позицій, а також руйнування польових укріплень. Крім того, він активно використовувався для вогневої підтримки піхотних підрозділів під час наступальних і оборонних операцій.

Для стрільби 12 cm GrW 42 використовував 120-мм міни різних типів, зокрема осколково-фугасні, димові та освітлювальні. Максимальна дальність вогню сягала приблизно 6 км, а практична скорострільність становила 8–10 пострілів за хвилину, хоча під час тривалого ведення вогню цей показник знижувався.